Псалми.
7.
Жалобна пісня Давида, яку він співав Господеві стосовно Куша, із коліна Веніаміна. 
Господи, Боже мій, на Тебе я надію покладаю. Врятуй мене від усіх, хто мене переслідує, визволи мене, 
щоб душу мою не розтерзав ворог; як лев; шматуватиме він – і не буде визволителя. 
Господи, Боже мій! Якщо я зробив це, якщо є беззаконня на руках моїх, 
якщо злом я віддячив тому, хто жив у мирі зі мною, і якщо я супротивника мого грабував даремно, 
то нехай ворог переслідує мою душу, наздожене мене, і втопче в землю життя моє, і честь мою в пилюці перебувати змусить. Села 
Устань, Господи, у гніві Твоєму, піднімися проти люті супротивників моїх, повстань за мене на суд справедливий, що Ти заповів. 
Нехай оточить Тебе зібрання племен, а Ти сядеш над ним на висоті. 
Нехай Господь судить народи! Суди мене, Господи, за моєю правдою і за невинністю моєю, о Всевишній! 
Нехай же буде покладено край злу нечестивих, а праведного зміцни, Боже праведний, адже Ти випробовуєш серця й нутрощі. 
Щит мій – Бог Всевишній, що рятує людей із справедливими серцями. 
Бог – суддя праведний, це той Бог, Який щодня гнів справедливий виявляє. 
Якщо хтось не навернеться, Він нагострить Свій меч, натягне Свій лук, націлить його 
і приготує смертоносну зброю, палючими зробить Свої стріли проти грішника. 
Ось той, хто зачинає беззаконня і вагітніє лихом, народить неправду. 
Він рив яму, викопав її, але сам упаде в зроблену ним пастку. 
Повернеться задумане ним лихо на його ж голову, і на маківку йому впаде власне насильство. 
Прославлю Господа за Його правду й заспіваю хвалу імені Господа Всевишнього!